Дванадцять запитань, які надходять щомісяця

Найімовірніше, вода гарячіша, ніж ви думаєте. Чайник, що «трохи постояв», має 90–95 °C, а зеленому потрібно 75–80. Розбавте окріп холодною водою три до одного — і гіркота зникне.

Можна, отруйною вона не стане. Але смак буде пласкішим: кожне кипіння виганяє розчинений кисень. Для чаю набирайте свіжу.

Та, що м’якша. Якщо водопровідна лишає накип за тиждень — фільтруйте її або беріть бутильовану з мінералізацією до 150 мг/л.

Його зливають у пуеру й темних улунів — щоб змити пил і розбудити пресований лист. Зелений, білий і чорний чай промивати не треба: втратите найкраще.

Три грами на 150–200 мл — для заварювання в чайнику. Для гайвані — п’ять грамів на сто мілілітрів, але й час там рахують секундами.

Ні. Мокрий лист за ніч починає псуватися, навіть у холодильнику. Усі проливи — за один вечір.

У непрозорій банці з щільною кришкою, подалі від плити й прянощів. Зелений — не довше року; пуер і темні улуни з часом лише кращають.

Розміром частинок. У пакетику — дрібна крихта, яка віддає все за хвилину. Тому час для нього вдвічі коротший, а другого проливу не буває.

Не обов’язково, але вона дешевша за добрий чайник і вчить головного — зливати вчасно. Візьміть порцелянову на 100–120 мл.

Вона закипіла. Щойно пінка дійшла до краю — знімайте; бульбашки, що прориваються крізь неї, означають, що запізнилися.

Лише окропом, без засобів і губок. Після чаю ополосніть, зніміть кришку й дайте висохнути догори дном.

Тільки якщо на дні є позначка жаростійкого скла й ви маєте розсікач. Звичайний заварник трісне за хвилину.